Зігнувся біля Бога, як дитя,
Сльозами обпікаючи долоні,
Питаю про найближче майбуття,
До рук Його притискуючи скроні,
І хоч на них вирує сивина,
Онуку маю, а не тільки сина,
А душу отруїла ця війна,
Але для Бога я завжди дитина.
Він поглядом у серце зазирнув,
Де прірва болю почуття катує,
І лагідно до себе пригорнув,
Відчувши те, як кров моя пульсує.
А потім по-батьківськи обійняв,
І каже: “Не журися, любий сину,
Ти в боротьбі з дияволом встояв,
А я тебе ніколи не покину.
Не бійся, скоро скінчиться війна,
Та пройде жах очікування втрати,
І знаю я чия це провина,
Що гинуть десь ошукані солдати.
Усі, кого забрали ці бої
Такі ж, як ти, мої маленькі діти,
Вони сьогодні янголи мої,
Живих допомагають боронити.
Відчуй же сину і батьківський біль,
Який несе невимовні страждання,
Вставай і йди, і приклади зусиль,
Щоб швидше припинити злодіяння”.
Вiйна
© Copyright: Валерий Димыч, 2015
Свидетельство о публикации №115052202349
Свидетельство о публикации №115052202349
Рецензии
Скоріше б закінчилася ця війна!!!!
З найкращими побажаннями,
Валентина Лысич 02.12.2015 19:30 • Заявить о нарушении
З найкращими побажаннями,
Валентина Лысич 02.12.2015 19:30 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.