Вставай, моя земля, вдовья мать...

Вставай, моя земле, вдовиная мати...
         Хелена Фисои
      http://www.stihi.ru/2014/12/12/8756

Вставай, моя земле, вдовиная мати,
Своїх козаків серед степу ховати...
Як сліз бо нема, голоси: «Мій козаче!»
А небо, хоч зимно, дощами заплаче!
Вставай, загорнися у свитку подерту,
Гукай на всі груди: "Ой, сину мій, де ти?"
І, може,  Син Божий із неба почує...
Тоді по-сирітському вдвох заночуєм
У полі, я стану тебе зігрівати
І тихо співати: "Спочинь, моя мати..."
Назавтра піднімемось. Буде субота.
Звичайна, не Божа... Підем до роботи.
 
Правдивих братів народи мені, мати!
Бо треба, щоб було кому нам зростати…

Правдивих синів народи, чуєш, мамо!
Щоб сонце у розпачі з неба не впало!

* * *

Земля моя вдовья, вовеки-веков,
Вставай во степи хоронить казаков.
Коль высохли слезы, кричи: «Мой казаче!»
Пусть зимнее небо дождями заплачет!
Озябшая пусть ты, в лохмотья одета...
Зови во весь голос: «Сыночек мой, где ты?»
Сын Божий на небе быть может услышит...
В полях, там где ветер былинку колышет,
тебя согревая до зорьки, до самой,
тихонько шепну: «Отдохни, моя мама...»
Назавтра поднимемся. Будет суббота.
Конечно, не Божья ... Мы будем работать.

Правдивых братишек роди мама мне,
Чтоб было кому расцветать по весне...

Взрасти сыновей! (нас осталось так мало!)
Чтоб солнце от горя с небес не упало!..

  21.05.15г