Так батько мен з малку говорив

Так батько мені з малку говорив:
Від всього залишаються сліди,
Та, якщо ти нікого не любив,
Пустий ти, як криниця, без води

Не треба, сину, серце берегти:
Воно у нафталіні не живе,
І лише, якщо добре робиш ти,
То човен проти течії пливе


       ПРИСПІВ

Білий світ, білим цвітом білий
Білий цвіт - вишні на могилах
Все пройде, все, синок, минеться,
Сніг зійде, та дощем вернеться,
Не лови вітра в чистім полі,
Щастя там, де немає горя


Я згадую, як тато мій радів
І смачно пив горілку із сусідом,
А я гордивсь, що, як і мав, зробив
Його у п'ятдесят вже справжнім дідом

Дасть Бог, і мої внуки побіжать,
Дивуючися журавлями в небі,
А роки, що ж вони, вони летять,
І нам-живим, нам просто жити треба

        ПРИСПІВ

Я на могилу батькову іду,
Закурюю гірку сумну цигарку,
І ставлю на його останній стіл
Скоринку хліба на гранчасту чарку

Колись отак до мене син прийде,
Не буде плакать, сяде, посміхнеться ,
Таке життя: воно, воно пройде,
Але живем і вірим, що вернеться