примари спогад

D.E.

Скасуй. Як дію у девайсі.
Зникай. Із власних же очей.
У думки свої не вдавайся.
Не дихай холодом ночей.

З ночей тих вітер дме сморідний,
Він ріки смерті обліта.
Забудешь зовсім хто був рідний.
Зітреш із пам'яті літа.

Там понад мертвою рікою
Простелені гнилі стежки.
Пережите махне рукою,
Зімкнеш повіки враз важкі.

Пройди стежками тими сліпо.
Дійдеш погосту душ людських.
Їх біль просіяний крізь сито
Живе в могилах вікових.

А сито має назву Спогад.
Його як вбивцю стережись.
Лише один на нього погляд -
І ти минуле бачиш скрізь.

Шукай у пилу палітурки,
Сторінок жовтих хрусткіт чуй.
Тебе схапають чіпкі руки
Подій минулих. То ж цитуй.

Гортатимеш старі сторінки,
Читати будеш книги ті...
Побачиш спогадів будинки,
Господарів у забутті.

Між тих будинків вітер свище,
Колише він похилий тин.
Летять ворони з кладовища
Біля холодних сірих стін.

Сухі бур'яни. В'ялі квіти.
В пустий будинок не заходь.
Дощем розбитий ґанок вмитий.
Забув цей двір давно Господь.

Все, шо було згубили злидні.
І счезли мешканці усі.
Та дехто бачив в домі відьму
В старому чорнім кожусі.

Блукають з нею душ примари.
Кого між ними бачиш ти?
Серед примар, сумних як хмари,
Старшніш за все свою знайти.

А в очі відьмі не дивися:
Своє забудеш враз ім'я.
Якщо зустрінеш, не журися,
Бо сталось так... ця відьма — я.