посміхнися дне прийдешній
аж до кутиків очей
я живу як не тутешня
не збагну простих речей,
нащо жити як злодійка,
боючися знати все,
що впаде із неба сірка,
видозмінеться лице
цього світу за хвилину.
буде ядерна війна?
запитав мене хлопчина,
що сказати можу я?
посміхаютися малята,
підлітки уже не так,
не дитяче зараз свято,
це для них тривожний знак.
звоник мабуть урятує,
бо закінчився урок
Путін потім пожалкує
про учинений вже крок.
для одних свобода гроші,
влада й гірсточка удач
не збагну чи є той зошит,
де всі рішення задач
***
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2015
Свидетельство о публикации №115051903189
Свидетельство о публикации №115051903189
Рецензии