Ельмiра Ашурбекова. О часе мiй...
О часе мій...
Пам’яті дядини
«Геть звідси миску приберіть —
Умитись хочу з джерела...
Мене зла доля самохіть
В пекучу постіль узяла.
Під пахви ви мене візьміть
І тіло хирне підніміть.
Всі ці тяжкі свої літа
Не піднімала я чола.
Лише зоря, було, зліта —
Вже до роботи я ішла.
Тепер лиш неміч огорта,
Повсюди самота і мла.
Біжить як невмолимо час...
Так, вільна водо, плинеш ти...
Ще б змити в річці мій палас...
Від часу бистрого втекти...
Втолити голод, як було, —
Хлібця вмочивши в джерело...»
(переклад з табасаранської — Любов Цай)
http://www.stihi.ru/2015/03/15/472
Дядина — тітка, дружина материного брата.
Свидетельство о публикации №115051901984
Восхищаюсь не только Вашими прекрасными переводами, но и Вашим талантом в подборе иллюстрации!
И от всей души благодарю Вас за перевод этого стихотворения, вполне серьёзно причисленного мной к стихам, не поддающимся переводу.:)
С уважением и благодарностью,
Эль-Мира 20.05.2015 00:08 Заявить о нарушении
Такая многотрудная судьба была не только у табасаранских женщин.
Вижу много перекликающегося в традициях наших народов. Вот и на этой фотографии я увидела... болгарский "дарак" - приспособление для расчесывания шерсти. Только он у болгар не треугольный, а трапециевидный.
С уважением -
Любовь Цай 20.05.2015 13:40 Заявить о нарушении