***

Насправді я й поняття не маю...
Невже я сама вірила у свою брехню?
А може то й правда, але я не знаю...
Чи насправді твій дим був причиною мого вогню.

Сумніви в собі шукаю знов і знов,
Іноді накал доходить апогею!
А після деяких розмов, обірваних,гучних розмов...
Здавалось :"краще рану знов собі заклею"!

Можливо недарма була та "репетиція"?!
Вона провела в моїй свідомості важливу лінію.
Бо схоже ми все ж підпишемо ту петицію.
І прийдеться все у пам"яті покрити інієм.

Та я більше наперед не загадую.
Але твої пальці інієм вкриті...
А я знов і знов лиш приємне згадую,
Щоб у моєму серці було хоч ненадовго відкрито.

Для тебе відкрито...

Пізніше...

Пробач мені, що тобі дала надію.
За твоїми пунктами я була ідеальна у твоїх очах!
Але коли я робила якусь незаплановану тобою дію,
Ти питав чому, а потім ховався від відповіді у днях і ночах...

Пробач, але схоже знову промах.
Чи твій , чи мій, нема різниці...
Треба було ставить крапку, а ми заплутались у комах ...
Шукаючи правди в один одного зіницях.

Після твого оголошення тижня без спілкування : день третій...

...Не зустрічай мене у Львові.
Знаєш, більше взагалі не зустрічай.
Звичайно можеш, але при умові,
Що лише як друг, вибачай...

Ще раз вибач за подані надії,
"Кави" ти не п"єш, розумієш...
Слова..Бог з ними з словами, бо лякають дії.
А ти й слухати не хочеш про те що чогось не знаєш чи не вмієш!

Напевно треба було сказати "ні " ще тоді , восени.
А з другого боку дякую за чудові дні та події!
Ми обидва чекали інакшої весни...
Та наші не виправдались надії...

(с) Лінда Карпенко(ДаЛін)