Ну що ж, разом нам тридцять шість,
А поодинці вісімнадцять,
Тепер ніхто не відповість:
"Та...ще мала, їй лиш 17..."
З тобой межу ми перейшли,
За якой для нас багато стерто рамок.
Взувайсь зручніше і пішли,
Чека нове нас кожен ранок!
Вставай, хутчіш! Рушаймо в довгу, неповторну путь!
Не бійсь, сестричко, я завжди з тобою!
Тримай на руку , а про страх забудь.
Для двох нема важкого бою!
(с) ЛК (ДаЛін)
***
© Copyright: Линда Карпенко, 2015
Свидетельство о публикации №115051910312
Свидетельство о публикации №115051910312
Рецензии