Засохло дерево

Засохло дерево. Мовчить…
Ще вчора радувало око,
як вітер вдень і уночі
гойдав його зелений локон.

На розчепірених гілках
тепер гуляє тиша мовби.
В штанцях червоних дятел-птах
клює уже завмерлий стовбур.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Отож коли засохну я,
мене вінчатимуть дві дати.
І хочеться, у тих краях
щоб не довбали серце дятли.


Рецензии