Засохло дерево. Мовчить…
Ще вчора радувало око,
як вітер вдень і уночі
гойдав його зелений локон.
На розчепірених гілках
тепер гуляє тиша мовби.
В штанцях червоних дятел-птах
клює уже завмерлий стовбур.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Отож коли засохну я,
мене вінчатимуть дві дати.
І хочеться, у тих краях
щоб не довбали серце дятли.
Засохло дерево
© Copyright: Юрий Ош, 2015
Свидетельство о публикации №115051808754
Свидетельство о публикации №115051808754
Рецензии
