Травнева ніч щось лагідно шепоче,
Хоча й не розумію жодне слово,
Бо я і так давно в полоні ночі
І в ароматних ланцюгах бузкових.
Та й голова, хоча вже сивочола,
Така легка від весняного трунку.
Він залива коханням все довкола,
І я радію цьому подарунку.
В такі от ночі гріх великий спати,
Та й сон сховавсь в заквітчаній калині...
Ну що, діди, мо', підем погуляти
Й літа свої згадаєм солов'їні?
Ночь майская так что-то шепчет нежно...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2015
Свидетельство о публикации №115051803382
Свидетельство о публикации №115051803382
Рецензии