Забытая могила

  Василь Симоненко (перевод с украинского)

Ему в том  месте, где деревьев ветви
Склонились грустно на земную твердь
В пропахшем дымом сорок третьем лете
Пришлось в бою неправом умереть.

Его сельчанки в землю тут зарыли,
Без горя, не поникши головой...
И заросла теперь его могила
Густой непроходимою травой.

И иногда лишь старики расскажут,
Развеявши    беспамятности тлен,
Что бился яростно он и отважно
И не хотел сдаваться в плен.

И нет над ним венца героев славных -
Под небом необъятно-голубым
Лишь украинский тополь величавый
Упреком возвышается над ним.

Слуга лукавых, мерзких и несытых
За что ты пал в неправедном бою?
Твои же сироты и тех-тобой убитых
Дурную доблесть прокляли твою.

Твой след и память жизнь запорошила:
Нет ни креста, ни имени, ни дат-
Немая, позабытая могила,
Где спит бесславно фюрера солдат.

В.Симоненко. 1958 г.





Василь СИМОНЕНКО

ОШУКАНА МОГИЛА

Отут, де сумно опустили віти
Стрункі тополі на твердий обліг,
В пропахле димом сорок третє літо
Він за неправду у бою поліг.

Його селянки в землю тут зарили
Без почестей, без жалю, без труни…
Шумлять тепер навкруг його могили
Розкішні придорожні бур'яни.

І лиш діди, як сонце похолоне,
Розказують повільно, ніби сон,
Що бивсь він до останнього патрона
І не хотів здаватись у полон.

Та не вінча його героїв слава —
Під небом неосяжно голубим
Тополі українські величаві
Докірливо гойдаються над ним.

Прислужнику лукавих і неситих,
За що поліг в неправому бою?
І сироти твої й тобою вбитих
Дурну відвагу прокляли твою.

Життя твій слід і пам'ять загубило:
Нема хреста, ні імені, ні дат —
Стоїть німа, ошукана могила,
Де спить безславно фюрера солдат.

17.VI.1958