Дивлюсь у Небо. Рожевобокі хмари,
Мов велетенські повітряні кулі,
М'які та пухнасті пернаті примари
Над сонячним степом натхненно малюють
Свій світ. Світ широкий, бездонний, безмежний,
В якому тону, мов в блакитних очах,
В якому будую повітряні вежі,
Де сонячні промені вимкнули страх.
І Царство Краси там панує напевно,
Поезія вабить і річка шумить.
На горах сніги засинають блаженно.
Кохання запалює душі й п'янить.
А хмари літають над степом широким.
Ще зовсім недавно була в Небесах,
Над хмарами, там, на Говерлі високій,
У Всесвіті Щастя, в піснях і казках.
(15.05.2015 р.)
Над степом
© Copyright: Людмила Дронь, 2015
Свидетельство о публикации №115051710243
Свидетельство о публикации №115051710243
Рецензии