Я вмираю від болю...
Ти знову пішла у розчинений жах,
Що вирує в повітрі.
І тебе віднайти
По слідах і стежках,
І пустих намаганнях дурного контролю
Не можу...
Обертаюсь до неба,
Де темні зірки намалюють весну
Для сліпих і буремних
Синів і онуків.
Може там прокляну
Обережні бажання, яких вже не треба?..
Ворожу...
Викладаю на вікнах
Чужих, розхвильованих страхом годин,
Замальованих білим,
Свої перспективи...
В них - вивчений дим
Дозволяє побачити серце, що зникне
У комах,
І у сонячних плямах,
Що вічність давно відібрали свою
Для стежок у минуле.
Комусь знадобляться
У першім бою
За забуті місця, де ховаються мстиві
Знайомі...
Without of air..
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115051609870
Свидетельство о публикации №115051609870
Рецензии