Ми всi наркомани, залежнi

Ми всі наркомани, залежні.
Просто комусь вистачає
квитка на літак чи чаю,
музики чи алкоголю
А когось не рятують від болю
навіть мої обійми,
лиш телефонний номер,
схований за загадковим
написом "К."
                Сьогодні
небо занадто низько,
осінь занадто близько,
"завтра" занадто далеко.
Хочеш, зварю тобі кави?
Вийдемо на подвір'я,
вплетемо в волосся пір'я,
будемо індіанці,
а може й колишні коханці -
це якщо встигнем до вечора
стати коханцями.
                Марно
лежати у темній кімнаті,
давай подзвоню я тій Каті,
Ксенії чи Кароліні.
Марині? Як це - Марині?
Там же написано "К."!
Ох, вибачай, я не знала,
К - означає "кохана".
Чекай, долий в каву коньяк
Не подзвоню, позаяк
вже у минулому часі
твоє кохання.
                Давай
я зварю іще кави. Чи чаю?
Знаєш, комусь вистачає
музики і алкоголю,
а когось рятує від болю
квиток на літак і шльондра.
Мені невимовно шкода,
що ти не з такої породи,
що ми такі не-індіанці,
що "завтра" вже скоро.
                Ми всі
наркомани, залежні від щастя
або від нещастя, до речі.
Не стій, обійми хоч за плечі
Тобі не казала й не буду,
як в телефоні та й всюди,
без огляду на фонеми,
записаний ти у мене.