Безмовним ранковим якорем підсвідомості
Лягає на дно в чашці ситечко із заваркою.
Маршрути – в контрактах з орендою нерухомості.
І враження – лиш на конвертах поштовими марками.
Згинаються потяги, звивисто і незвично,
У горах у лоно тунелю пірнаючи з каменю.
А світло в кінці – не що інше, як потойбіччя,
Що понад узбіч під асфальтом ховалось роками.
Нас вже не спитають про вічні не-докори совісті,
Ми вище – нам скажуть – за крихітну цю планету,
І правду невигідну швидко назвуть випадковістю –
Щоб тільки самим не утрапити в ці тенета.
Про себе рахуємо звичні до болю станції,
Думками весь час переймаючись безпідставними.
Ми, певно, насправді існуємо тільки вранці,
Коли так без пам’яті в рідних обіймах танемо.
безмовним ранковим якорем пiдсвiдомостi...
© Copyright: Надежда Теленчук, 2015
Свидетельство о публикации №115051607451
Свидетельство о публикации №115051607451
Рецензии