Мерехтить в світлі місяця ясен,
Ллється сріблом блаженна пора
До дівчини йшов парубок, красень
Вона ждала, і спать не лягла.
Та не довго там вишні квітчатись
Вип'є ранок всі зорі до дна
Він приходив сьогодні прощатись
Бо котила громами війна.
Вкрила місяць страшна темна хмара
Впала тінь на пахучий покіс.
А дівчина так гірко ридала
Аж хустина намокла від сліз.
Ти не плач, моя квітка кохана,
Ще повернеться наша весна
Розіб'ємо турецького хана
І не будеш ти більше одна.
А поки що помолимось Богу
Щоб завжди наші душі беріг.
Час мені вирушати в дорогу,
А тебе провести на поріг.
І дівчина все парубка ждала
Від тієї страшної біди.
Вийшла в поле, берізкою стала
І стоїть там одна, на завжди...
Йдуть роки, пливуть хмари по небу
Чи заплаче там злива дзвінка
Чи вітри котять хвилі по степу
А дівчина все жде козака.
Стара-нова iсторiя
© Copyright: Виктор Пурик, 2015
Свидетельство о публикации №115051600690
Свидетельство о публикации №115051600690
Рецензии