Бачила я нескінченність у твоїх очах
Моя приреченість набирала руху
Відчувала я присмак на твоїх вустах
Такий терпкий, як наша майбутня розлука.
І що ми взмозі, якщо кожен з нас відчуває печаль за межами горизонтів.
І чи ми можемо знов і знов відчувати до когось те справжнє в грудях
триматись за руки, відчувати космос
Чи можемо бути справжніми, як перший крик маленького чуда.
Відчувала що то ненадовго,
Та пішла ,
На повні груди вдихала твої слова та видихала усі муки
Відчувала серцем, що це саме справжнє
Відчувала як всесвіт посміхається всюди.
Нажаль ніщо не вічно, а може на щастя
Бо кожен з нас має свою дорогу
Дякую за те що десь ми йшли разом
І я вдячна за кожне слово, та кожний, такий цінний погляд.
***
© Copyright: Анаэлия, 2015
Свидетельство о публикации №115051606626
Свидетельство о публикации №115051606626
Рецензии