дівчинка з ластовинням на носі носить
стиглу, терпку, ніким не збагненну осінь,
наче червоне яблуко чи айву.
осені грип з ускладненням залишає
зиму, замішану на муці печалі:
завжди вона приходить, хоча й не звуть,
і переходить в звук.
хлопчик в собі захований, мов фісташка,
знає, що навесні засипати тяжче,
бо то не дятел - віра докльовує.
дівчинка-осінь, хлопчик-весна-і-повінь -
дивляться і коханням по вінця повні,
болем гірким зеленого кольору...
падають коники.
травень 2015
коники
© Copyright: Юлия Шокол, 2015
Свидетельство о публикации №115051605453
Свидетельство о публикации №115051605453
Рецензии