Мовчи, бо краще зараз помовчати.
В словах немає істини, нажаль.
Мовчи. І вчися тишу покохати,
її надійну і холодну сталь.
Ти сядеш ввечері за стіл,
налєш собі дешевого вина.
Та втіху ти не знайдеш в нім
й причини : чом тепер сама.
Дивитимешся в вікна серед ночі,
з очей пускаючи гіркий кришталь.
Сама собі тепер ти Тамагочі
сама себе тепер кохай.
Заплаче небо, тихо вже під ранок.
Ти смуток заховаєш у дощі
ти найпрекрасніша із бранок,
що покорилися крикливій самоті.
Налий собі фільжанку запашної,
пройди очима в сотий раз рядки.
Ти воїн! А здаєшся вже без бою
у зовсім юні ще роки.
Крокуй вперед, моя свята наївність,
не бійся впасти, бо без того не злетиш.
Не завжди щастя - це стабільність,
й дерева - це не завжди ліс!
So cold
© Copyright: Старлинг Марианна, 2015
Свидетельство о публикации №115051504661
Свидетельство о публикации №115051504661
Рецензии