Земля

Воскресает зарево
над кругом соленой усталости,
за порогом печали
к сердцу тропы простелив
недопетой песни,
любви и слову живому -
пуповинная моя
и на веки верная земля!
Прислонюсь лбом
к косяку прошлой боли,
исповедаюсь дубраве, аистам
и спелым житам,
и остановленную горечами судьбу
очистит медленно
горизонт очерченный,
солнечнозоряный храм.
Окроплю молитвами
пречистое земное разнообразие,
где сквозь вечные небесные следы
просматриваются земные,
оглянусь и услышу:
вышитые памятью ветви
серебрянолистного тополя
шепчут прощения мне...


Земля

Инна Приходько

Воскресає заграва
над колом солоної втоми,
за порогом печалі
до серця стежки простеля
недоспіваній пісні,
любові і слову живому
пуповинна моя
і повік незрадлива земля.
Притулюся чолом
до одвірка минулого болю,
сповідаюсь діброві, лелекам
і стиглим житам,
і запінену смутками долю
очистить поволі
небосхилом окреслений
сонячнозоряний храм.
Окроплю молитвами
пречисте земне розмаїття,
де крізь вічні небесні сліди
проглядають земні,
озирнусь і почую:
мережаним пам’яттю віттям
срібнолисті тополі
шепочуть прощення менi...