У мої знов приходиш ти сни,
Знову наше бентежить минуле,
Вже дорослими стали сини,
І літа молоді промайнули.
Догоряє осіння пора,
Сіє дощ чи то біль, чи то смуток,
Хазяйнує у серці жура,
Спогад їй віднайшов там притулок.
У минуле нема вороття,
І не варто за ним сумувати,
Як хотілось - не склалось життя,
Тільки сили забути де взяти?
У моi знов приходиш ти сни
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2015
Свидетельство о публикации №115051404820
Свидетельство о публикации №115051404820
Рецензии