якби не щем...
…ще на початку наших мрій
ми обіймали разом небо.
в очах не стало б наших сліз,
а ні бажань даремних,
як би не злічені зірки,
що зажадали схову
не од буяли б і садки…
посеред снів, без втому
ще вітер дарить душам спів,
з думками в змові дощ
шукає правди на землі,
не відбирає в нас Любов,
бо ж повертають у минуле
весни чекані кольори,
в осінніх барвах, що дарують
тихцем надію на віки
під стогін листя в метушні
ми загубилися безмовно…
на берег втомлений ріки
спадає небо мармурове,
мчать хвилі ніби голоси
із небуття, до Сонця!...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115051401256
Свидетельство о публикации №115051401256
Рецензии
