Бездонна синь, прояснена краса...

Борис Смыковский
Бездонна синь, прояснена краса,
Душа - аж терпне від буяння цвіту,
Що стелять нам Покровом небеса...
Далеких гроз бабахкання край світу.
Ми ще живем, ще платиться Яса
Гарячим болем і тривожним вітром,
Ще творяться, крізь сльози, чудеса,
Бо декому лишається лиш Віра,
Лиш білий цвіт,
              що сиплеться, згаса,
Гіркого щастя
                визначена міра...


© Copyright: Борис Смыковский, 2015
Свидетельство о публикации №115051305244
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Борис Смыковский
Рецензии
Написать рецензию
Душа чекала, і душа любила ранкові роси з запахом весни...
Надіялась на відгук, вже стомилась в собі шукати часточку вини...

Наталья Сытник   16.05.2015 16:47   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Щиро дякую, дуже проникливо...

Борис Смыковский   17.05.2015 08:24   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Борис Смыковский