Замріяно дивлюсь в вікно.
Там зайчик сонячний танцює,
Там небо світиться давно...
Там вечір до зірок крокує.
Замріяно дивлюсь в вікно,
Там вітер колисає цвітом,
Там гілочки стрічають літо,
Неначе п'ють п'янке вино.
Чи біле солодом духм'яне,
Що в серці заживляє рани.
Чи то багряне...То пусте,
Ніхто не дивиться на те.
Дивлюсь іще,й тебе шукаю,
Та голосно тобі гукаю.
Немов би зустріч то святе,
Іскриться сонце золоте.
Я в ньому потайки блукаю,
Чекаючи багато років...
Не дочекаюсь кілька кроків,
Проте...Замріяно дивлюсь в вікно.
Та ніжність тихо споглядаю,
Я пам'ятаю,пам'ятаю...
Як молодість твоя цвіте,
Я її вперто зігріваю.
Кохаю...Майбуть...Дивна річ.
У пам'яті зосталась ніч,
Що у житті знана багато,
Була чудовою розплата...
За помилки,такі дурні...
Я пам'ятаю,а ти ні,
Оті цілунки багряні...
Отой рум'янець.Дивина...
Замріяно дивлюсь з вікна.
(Понкратова.О.В.)
Замрiяно дивлюсь з вiкна
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115051305143
Свидетельство о публикации №115051305143
Рецензии