Лина Костенко. Иду в полях. Пустынно, ни души

Перевод с украинского


Иду  в  полях.  Пустынно, ни души.
Закат в полнеба  -  золотом  червонным.
Удод  со мною по тропе  спешит,
Моих полей  крылатый чичероне.

Уносят пчелы солнечный свой мед.
И  муравей  в раздумьях над  добычей.
Прибавлю шаг, чтоб вырваться вперед,
Удод вспорхнет, и снова, как привычней.

Печали холод пальцы остудил.
Погост разросся.  Груша постарела.
А кто б  чужбины полем проходил,
К нему бы птаха встретить  не слетела.

Удод  идет,  и  я  себе  иду.
Вдвоем  под вечер по одной тропинке.
Он для  меня  дудукает:  ду-ду!
А дальше яр  и  дети  у  рябинки.


Оригинал Ліна Костенко


Іду  в  полях.  Нікого  і  ніде.
Півнеба  захід  -  золото  червоне.
Я  йду,  і  одуд  стежокю  іде,
моїх  полів  маленький  чичероне.

Де  бджоли  носять  сонячний  пилок
і  муравель  над  здобиччю  міркує,  -
ледь  я  зміню  дистанцію  на  крок,
він  перепурхне  й  далі  чимчикує.

Я  чую  смутку  пальці  крижані.
Розрісся  цвинтар.  Груша  постаріла.
Мабуть,  людину  десь  на  чужині
отак  би  жодна  пташка  не  зустріла.

І  він  іде,  і  я  собі  іду.
Йдемо  удвох  під  вечір  по  стежині.
А  він  мені  дудукає:  ду-ду!
А  далі  яр  і  діти  у  ожині.