Коли небуть настане така невдячна мить,
коли постукає в двері до нас печаль.
та що ти вдієш із нею?
ти віддаси все, що не жаль,
а те, що жаль вона не зможе знайти,
бо в тебе є я,
а в мене - ти.
І кожен день, коли закриваєш двері,
цілуєш мои стомлені від думок скроні,
мені здається, що більше не прийдеш,
але повертаєшся знову і знову.
І коли хочу бачити твої очі:
заплющую власні,-
ось вони,
любі,
рідні,
квітчасті
візерунки на моїх стінах
не здатні зробити легше на сердці.
ніщо не здатно.
Окрім того,
як тримаєш впевнено у руках
моє стрімке і ламке життя.
Та й що взагалі у нашій владі?
і час, і простор -кліше
та відчуваю, підкорююсь твОїм командам
і хочу коритись
Ще.
Коли небуть
© Copyright: Александра Войновская, 2015
Свидетельство о публикации №115051109627
Свидетельство о публикации №115051109627
Рецензии