Якщо це не любов...

Ми не можемо разом й окрім не дано,
Нез"ясовністю в душах лишається потяг...
Лиш прозора вода віддзеркалює дно,
Краще в ній потонути, ніж жити в болоті...

Дивний потяг, який називають любов -
Незбагненність і мудрість життєвого поля...
Нам судилось втрачати й находити знов
І нічого не вдієш - така наша доля...

Ти покличеш мене...я до тебе прийду,
Крізь осінню журбу, крізь весни голосіння...
Я в тобі спопелюсь...я в тобі пропаду,
Всеодно для душі вже немає спасіння...

Не лікує нас час...він жорстокий палач...
В цьому світі, на жаль, все відносно і хитко,
Ми пізнаємо в нім і утіх, і невдач
Та навік розійтись не судилось нам, видко...

Витру пил з задзеркаль - будеш кликати знов,
Злетимо у обійми ми гнанії вітром...
Хочу знати я те: якщо це не любов?
Хто ж насправді тоді заправляє цим світом?

Краще зовсім згоріти, ніж вічна пітьма,
Краще вщент спопелитись, ніж вічна крамола...
Часом мить важливіша, ніж ціле життя,
Часом хтось важливіший, ніж світ весь довкола...