Озбро нi думки

Сьогодні, небо не вкривали зорі.
Сьогодні, я не та, що була рік назад.
Сьогодні, щось нове в мені говорить,
мій любий демон подає знов знак.

Віддатися в обійми ночі,
сладом за тим - що знов мене манить.
І широко закривши очі,
кричати : що нічого не болить.

Що не болять поламані крильцята,
що зрада друзів в серці не пече.
Кричати... що є сил - кричати!
І стати постатю, котра вже не живе.

Чого притих? Мій демонічний друже.
Ламай! Руйнуй ілюзії мої.
Я наче на краю і серед стужі.
А ти все шепчиш: " Трохи потерпи".

Не хворі - ні! І не отруєні думки.
Це лише шмат того, що покриває душу.
Знов демон шепче: " Ти живи!
Через не хочу і до мушу".

Не гірко - ні! І зовсім не болить.
Та крига, що ховається між ребер.
Колись... я б впала - то колись,
а зараз - я взлітаю вище неба.

Сьогодні, ніч на диво без зірок.
Сьогодні, щось скребеться в душу.
До божевілля залишався крок.
Мій демон вибрався на сушу...