Ми лицемірно кидаєм словами,
і ловим лиш пусті думки.
Люди! Холодно між вами!
Куди йдете? Навіщо? Доколи?
Забули ЛЮДЯНІСТЬ, ЛЮБОВ і ВІРУ,
Продали почуття й патріотизм...
І слухаєм байки з телеефіру
Про мир, про анти тероризм.
Забули міфи про героїв і принцес,
Кудись менталітет народу счез -
Політики на нас з екранів споглядають,
за зграю вівців нас тримають.
А ми? До чого дожились самі?!
Навкруги озирніться! Самі собою станьте!
З любов’ю й ласкою в очах в сусідні очі гляньте;
Згадайте про Ромео та Джульєтту;
Не лізьте в кобуру за пістолетом!
Любов’ю вирішити можна все, -
для іншого є суд, най мудрість життя спасе.
Отак ми люди бідолашні,
Маленькі, наче ті мурашки,
Будуємо свою країну -
Свою тендітну Україну,
Де любо слухать соловейка спів,
Де не кида ніхто на вітер слів,
Де ріки, чистим передзвоном вод,
Наповнять й захистять народ.
Спогади 29. 04. 2008...
© Copyright: Лидия Ковтун, 2015
Свидетельство о публикации №115051102507
Свидетельство о публикации №115051102507
Рецензии