Самотньо, й одиноко на чужині,
Не чути співу свого солов'я..
Зі мною плачуть хмари сизо-сині,
Душа зтурбована, у розпачі моя ..
Все не моє, не миле , та далеке,
Лиш гріє серце грудочка землі!
Десь там над дахом сокорять лелеки,
А я живу, тепер де москалі...
Не сплю, сумую серед нічки,
Гірким полином сльози капотять.
Хатину згадую край річки,
Та вулики, що по-під гай стоять
І наче в сні, туди я зараз лину.
У рідний край, де ліс і де лани.
Люблю душою неньку Україну!
Бо в ній остались світлі мої сни.
10 05 2015 р
Вікторія Р
Люблю душою неньку Украiну!
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2015
Свидетельство о публикации №115051002551
Свидетельство о публикации №115051002551
Рецензии