Кава на столі, червоні очі.
Нежить гатить, ніби в мене грип.
Я пишу, що небудь, аж до ночі.
Чується лишень нервовий схлип.
Хитають ноги. Трошки підкосило.
Ні , не хвороба. Лиш дурниця, так.
Лишень бессиля. От дурна нероба,
На що ти взагалі тут є така!?
Кому ти треба,безталанне лихо.
Кому? Скажи? Хіба самій собі...
І душать до запамороку тихо,
Сльози? Скільки там води...
Солоні, я вже ними захлинаюсь,
І краще б впала, та іще стою...
Стіною вся розбита розтікаюсь
Шматки себе ніяк не доберу
І там і тут мене чатує відчай,
Та й нащо я оце усе пишу?
О, знаю. Бо лишень папір і ручка,
Стерплять все, що я їм розкажу.
В дчай
© Copyright: Екатерина Бигун, 2015
Свидетельство о публикации №115050909023
Свидетельство о публикации №115050909023
Рецензии