не наша весна

Закриває кордони  весна.
То не те щоб я чую самотніть.
Я цією весною одна.
І у згадках ті ночі суботні.

Хмари небо нічне розгортають.
З цигарети здіймається дим.
Я сама себе часом лякаю.
Я не хочу пишатися злим.

Ми розлучимось якось з тобою.
Знаєш сам як то часом  буває:
Чи то я становлюся чужою,
Чи тобі все шо є набридає.

Залишаються тільки листи.
Весняна ранкова прохолода.
Хтось примусив нас просто піти.
Залишивши душевного льоду.

Скільки болю у твоїх думках?
Шо у тебе траплялось до мене?
Що у тобі пробуджує страх?
Що ти бачиш в зірковому небі?

Відгукнись. Доторкнися мене.
До розлуки я ще не готова.
І твій біль поступово мине.
Я даю тобі чеснеє слово.

Як вмирає самотня весна,
Так і ми незабаром помремо.
Я відверта з тобою була.
Хоча може було то даремно.

Не для нас ті дерева цвіли.
Не для нас ранком пташки співали.
Ми не варті цієї весни.
Ми не варті нічого, шо мали.

Ти із часом відпустиш мене.
І я також тебе відпускаю
Все тяжке коли-небудь мине.
Все мине. Я тобі обіцяю.