Козак на чорному конi
Iз гiр по Українi скаче.
Чекає мати ночi , днi,
Вiн ворога вже чує , бачіть.
За волю, землю і сiм'ю
Б'є серце в козака набатом.
Вiн волю закалив свою,
Вона двзенить в душі булатом.
Ось ворог хмарой насува
Козак з конем як одне цiле.
Загарбникiв сплеча руба
Сiм дiб і хоч не рiвнi сили,
Своїм життям спинив орду.
Гнітить велика туга друзiв:
В сирiй землi лежать йому,
Його немає в нашiм крузi.
Iз неба дивиться душа,
А над Ужем стоiть могила.
Бронею в зелю кінь вроста,
Як тiнь дiвчина, що любила.
Козак на чорному конi п Палаю А
© Copyright: Николай Николаевич Тютюнник, 2015
Свидетельство о публикации №115050809643
Свидетельство о публикации №115050809643
Рецензии