Похмура весна вгризається в мене.
Вона рве шкіру, п’є кров і не знає
для чого їй це.
Похмура весна має очі шалені.
Вони чорні, як ніч. Вони палючі,
мов смерть.
Похмура весна живе під вікном.
Серед цвіту бузкового
чекає мене.
Похмура весна не чує мій крик.
Він німий. Лунає лиш в моїй кімнаті,
в твоїй палаті.
Похмура весна повертається знов.
Чи вона колись покине мене?
Я вже помер.
07.05.15
Похмура весна
© Copyright: Юлия Солован, 2015
Свидетельство о публикации №115050800697
Свидетельство о публикации №115050800697
Рецензии