Пол-жизни учишь жить...Пол-жизни - умирать...
А живешь-умираешь вновь неведомо как!
Льнешь-лелеешь детей - вырастает солдат
И идет умирать за червоный, за мак.
Сеешь строчки стихов - отзываются марши,
А тропинка по жизни - лишь за гранью черта,
И румяная юность вдруг становится старше.
И ненужная мудрость страха просто тропа...
Пол-жизни - на муки...Пол-жизни - на споры....
Скорчится в остатке зыбкое ничто,
Как уста касались терпкой белой соли,
Как объятья рвались - в рваный свежий шов,
Будто нет нас вечно, будто реки вьются...
Жить под небом синим - просто суета!
Было бы трагично, но стихи смеются,
Наливаясь кровью в маковы уста!
Ведь конец тропинки порастет травою
И тела истлеют жаркою золой
Но Ничто не сгинет - то Ничто с тобою!
И оно - навеки в безграничье слов!
Перевод с украинского
Автор Юрiй Iздрик
Пол-жизни учишь жить...
© Copyright: Лана Авидзба-Заалишвили, 2015
Свидетельство о публикации №115050805108
Свидетельство о публикации №115050805108
Рецензии
Юрiй Iздрик
ПIВ-НА-ПIВ
пів життя вчишся жити
пів життя – помирати
а живеш і вмираєш невідомо як
висіваєш дітей – виростають солдати
і ідуть убивати за червоний мак
висіваєш вірші – проростають марші
прокладаєш стежку а вона – межа
страшно бути юним сумно бути старшим
і в усьому першим впізнавати жах
пів життя – на мутки
пів життя – на терки
а в сухому залишку – трепетне ніщо
як уста торкались солоно і терпко
як обійми рвались наче свіжий шов
не було нас вічно і не буде стільки ж
вся оця двіжуха – миті марнота
це було б трагічно та сміються вірші
у налиті кров'ю макові уста
бо й межа як стежка поросте травою
бо й тіла зотліють у золі пожеж
та ніщо не зникне бо ніщо – з тобою
і воно – назáвжди і воно – без меж
5 травня 2014
Лана Авидзба-Заалишвили 23.08.2015 22:31 • Заявить о нарушении
ПIВ-НА-ПIВ
пів життя вчишся жити
пів життя – помирати
а живеш і вмираєш невідомо як
висіваєш дітей – виростають солдати
і ідуть убивати за червоний мак
висіваєш вірші – проростають марші
прокладаєш стежку а вона – межа
страшно бути юним сумно бути старшим
і в усьому першим впізнавати жах
пів життя – на мутки
пів життя – на терки
а в сухому залишку – трепетне ніщо
як уста торкались солоно і терпко
як обійми рвались наче свіжий шов
не було нас вічно і не буде стільки ж
вся оця двіжуха – миті марнота
це було б трагічно та сміються вірші
у налиті кров'ю макові уста
бо й межа як стежка поросте травою
бо й тіла зотліють у золі пожеж
та ніщо не зникне бо ніщо – з тобою
і воно – назáвжди і воно – без меж
5 травня 2014
Лана Авидзба-Заалишвили 23.08.2015 22:31 • Заявить о нарушении