Така доля, мати моя,
таке щастя і життя,
як у полі, та й над полем -
в синім небі див нема.
Тільки трави жовклі тліють,
забарвилася ріка, тільки в серці
залишилось щебетання і краса.
Тільки в пам’яті я бачу очі твої молоді,
як у полі трави жовклі позосталися вони.
Серце мое слів не бачє,
обіцянок не давай, не кажи чого нема ще -
Не кохай чого не знав.
Не кохай кому не милий,
не взрасти, що згине всеж.
Стережісь кому не віриш
і не згинь там де живєш.
Доля
© Copyright: Николай Матюха, 2015
Свидетельство о публикации №115050607658
Свидетельство о публикации №115050607658
Рецензии