HongKong. 12 04 15

мій друг радив записувати все,що доторкається до мене.Спочатку маленькими кусочками.Аби дійти до основної моєї цілі.І я зовсім не соромлюсь своїх слів.

...різноманітність запахів паморочила голову,ніби весь світ запилили цукровою пудрою.А я - липка субстанція вмудрилась вдихнути в себе все це скупчення пилу ....Люди,різні національності,різні парфуми,запахи націй,різного тіла,характерів,емоцій.Запах трави,алкоголю,не чищених зубів змішані з дорогими "Selenion"....все,як в житті людей.Запахи також мали свою класифікацію.Я відчувала запах кожного.У кого сьогодні були збори,і він ще не позбувся цієї електрики.В молодого напроти сьогодні зранку був секс,від чого ще пахне не тільки собою,скоріше обома.Йдущий напроти молиться кожен свій день за наші душі і від нього віддає лавандою.Кожен ніби одягнений в гостру суміш своіх нутрощів.За секунду виходу на Tsim Sha Tsui я побачила в дзеркальній вітрині напроти,Батіста Гренуя і зрозуміла чому він зійшов з розуму.Я ні про що інше не можу думати..,якийсь час і я б могла померти у паніці.Стільки часу не відчувати запахи,ходити ловити їх...а їх просто не було,навіть у квітів,розумієш?!Вісім місяців відчувати максимум парфуми сусідки. Щоб зараз все звалилося в секунду ...як в садах семираміди,від чого в головоуружінні я бралася руками за найближчі поручні.Передоз; перенасиченя кольорів сліплять око,звуків оглушають слух,аромати притупляють смак...пристрасті осушують серце...
...в якийсь момент,я подумала що знайду твій запах.Вважаючи за романтику знайти людину по запаху,який спочатку тебе закохає в себе.Нагадає про все живе,про всі мої вибухи - буде своєрідним приворотним зіллям.А потім вже закохатись в саму людину.І кожного дня сходити з розуму через близькість аромату.Запахи паморочили своєю присутністю,а я з жадністю намагалась ні один не пропустити.Натомість я не знайшла нічого схожого на твій...фатально;...я не кокретизую тебе,стараюсь тебе залишити для себе й далі особливим,таємничим.Не лізти надто глибоко в тебе,залишаючи тобі свободу в неволі.
Нічого такого,що б нагадувало мені,що ми всі тілесні і недовгочасні.Я згадую про тебе,як про душу,першочергово.Несамовиту душу.Але нічого тебе краще не нагадає, як запах твоєї шиї,зап'ясть - який я ловила цілуючи бліді руки.Все тимчасове...та память серця триває аж до смерті.
і якщо придавати вагу..,яка функція запахів ? нагадувати нам про нашу розхристану тілесність ? - чи можливо це таки пахне наша капсульна душа?
....я намагаюсь писати просто,щоб не впутуватись в пафос.Не гіперболізувати очевидні речі.,але майже кожне моє державю спричинене знущающимся ароматом моєї душі.,тоді  залишити його сиротою без заслуженої уваги,видається зрадою.


запах щастя - субьективно індивідуальний.В мому випадку він просто твій і наврядче я його знайду на якомусь із Tcim Sha Tsui
і не створить для мене його жоден пармумер,допоки ти його носиш за собою ...

..світ через переносицю заповнює мене собою...
я ношу світ у собі,я його вдихаю
Цілий світ вмістився в мої легені