Ішла весна, а думали про голод,
Зійшла трава і квіти розцвіли,
Береза скапала останній світлий солод,
Роїлись "бабки" в заростях ріки.
А галичанки, з роду є тендітні,
Такі маленькі, в намітках усі,
Разом ішли, на поле йли за сітла,
Стрічали ранок у росі-красі.
Корову тільну залишили вдома,
А волика забрали ще в війну,
Нехай стоїть, підкинули соломи,
Самим нести, тягнути борону.
Впряглися в лямки, разом аж чотири,
Втискають плуг у зелю масляну,
П'ять душ, чи жертви то псявіри?
Так йдуть поволі, мов несуть труну.
До сутінок орали так недолю,
Десь діти вдома гицали самі…
Ще б зернята розкидати по полю,
Тим світлим душам, що ішли в ярмі.
Галичанки
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115050603289
Свидетельство о публикации №115050603289
Рецензии