Не згадуй про мене, прошу,
бо мені чужого не треба,
у тебе свій марафон,
я піду сама до неба.
У тебе чітка строфа,
у мене мій власний верлібр,
ймовірність така мала...
Твоя любов - то великий калібр.
Твої очі мінливі, як сни.
Але сам ти постійний, як небо.
Не впадеш, не зрадиш. Бери
від любові усе, що треба.
І не згадуй про мене, прошу.
Ми так схожі.
Вже треба йти.
Не згадуй про мене, прошу
© Copyright: Юлия Солован, 2015
Свидетельство о публикации №115050601761
Свидетельство о публикации №115050601761
Рецензии