Ти збережи вiд розлуки...

В світі чарІвному стільки є див:
Фарби яскраві і звуки...
Нащо ж в красі цій ти, Боже, створив,
Також, безглузді розлуки?

Є у людини кохання і дім...
Потім...хтось в двері постука,
Ти відчиняєш...і...світ почорнів:
Це ж та потвора-розлука...

Скільки вона загубила життів,
Скільки тих доль поламала...
Нащо ж ти, Боже, розлуку створив?
В світі чи горя замало?

А головне, що немає їй лік...
Защо людині ті муки?
Дай же ти краще кохання навік
І збережи від розлуки...


Рецензии