Ти збережи вiд розлуки...
Фарби яскраві і звуки...
Нащо ж в красі цій ти, Боже, створив,
Також, безглузді розлуки?
Є у людини кохання і дім...
Потім...хтось в двері постука,
Ти відчиняєш...і...світ почорнів:
Це ж та потвора-розлука...
Скільки вона загубила життів,
Скільки тих доль поламала...
Нащо ж ти, Боже, розлуку створив?
В світі чи горя замало?
А головне, що немає їй лік...
Защо людині ті муки?
Дай же ти краще кохання навік
І збережи від розлуки...
Свидетельство о публикации №115050508292