КП
«Вона не забула про тебе, засни...» -
Мені мерехтять тихо втомлені зорі.
Коли засинаю, з’являєшся ти, -
Цілую у сні твої очі прозорі.
Коли прокидаюсь, дерева шумлять:
«Радій, бо вона пам’ятає про тебе!»
У серці від щастя надії тремтять,
Душі широчінь ширша навіть за небо.
Та раптом чийсь погляд говорить: «Забула» -
Так нібито всесвіт загаснув ураз.
У темряві вітер шукає понуро
Від мрії шматки – не знаходить щораз.
Будь! Сонечком вранці мені усміхайся.
Благаю тебе: більш уже не зникай!
У згадках про мене хоча б залишайся,
Бо іноді пам’ять так схожа на рай.
04.05.15
Будь!
© Copyright: Олег Вербовий, 2015
Свидетельство о публикации №115050401816
Свидетельство о публикации №115050401816
Рецензии