Я кохаю тебе, дуже сильно, кохана, -кохаю

Я на небо безхмарне,сьогодні,знову споглядаю.
Чую дивну розмову,в польоті красивих пташок.
І безмірно в руках,крепко віру,в своїх прижимаю,
І мене немов згадка,пронизує спогадів шок.

Я далеко-далеко,за ними,за ними злітаю,
Піднімаючи крила свої,в висоту в далечінь.
І тебе моя пташко,від серця свого відриваю,
Відпочинь моя мила,кохана,спинись,відпочинь.

Ти плекала гніздо,ти лелеїла хати пороги,
Ти для діток несла,крихти з поля,у дім до стола.
Ти звернула до хати своєї,бажання дороги,
І мої почуття,ти до хати своєї сплела.

Я на небо безхмарне,сьогодні,знову споглядаю,
Чуєш,мила,кохана,як вітер у полі принишк.
Я,єдина моя,Я,кохана моя,я чекаю...
Тільки,чуєш ніколи,ніколи,мене не облиш.

Я укрию тебе,від дощу.Глянь як гарно та тихо.
Та на щастя собі,я нікому тебе не віддам.
Бо без тебе мені,у житті буде лихо...
Не віддам і спекоті тебе,не віддам і дощам.

Я на небо безхмарне,сьогодні,знову споглядаю.
Чисте,гамірне,в міру таке голубе...
Я кохаю тебе,дуже сильно,кохана,-кохаю.
Дуже сильно кохаю,кохаю,кохана тебе.