Схопити за хвіст: ящірку, рибу, паперового змія.
Схопити себе за чуба.
Витягти з болота монохроматичного існування.
Довго видихати, стискаючи пальцем великим душу.
Лягти горілиць. Дивитися на небо. В зеніті побачити зірку.
Слухати горлицю, жайвора, ще якусь птицю,
що залетіла з тамтешнього світу. Янголи також літають?
Як подивиться.
Повітря сьогодні таке густе.
Можна у ньому поплавать.
Нарізать його на скибки.
На тацю, як диню покласти і ласувати ним,
запиваючи солодким вином з пивниць дідуся Фройда.
А потім плакати тихо над скороминучістю існування,
неспроможністю знайти хоча би одну причину
своєї появи на світі оцьому.
"Цьоми! Скоро буду" - пишеш sms і надсилаєш на прихований номер.
- Люблю тебе мила.
- Ти знову забув про кому.
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
108 - не забувай про кому-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115050308825
Свидетельство о публикации №115050308825
Рецензии