Не полюблю я город... Из Людмилы Юферовой

                http://www.stihi.ru/2015/04/09/11445


Не полюблю я город,  это факт:
Простора мало для мечты и мыслей.
Деревья, всюду вросшие в асфальт,
Витрины – украшением зависли.

Там светофоры мельтешат в глазах –
Огней так нервно предостереженье,
И тыщи легковушек на плечах:
На всех дорогах адское движенье…

Мерцает пестротою суета!
Её потоки выученно-прытки.
Попасть хотят туда, где высота,
Все небоскрёбы с первой же попытки.

Спешу всегда домой оттуда я:
Не в меру своенравна горожанка!
Люблю просторы с детства и поля…
Ну, что поделать, коль душа – крестьянка.


Оригинал:


Я не люблю залюднені міста,
Де мало простору для мрій і думки,
Там дерево в асфальти уроста,
Горять вітрин барвисті візерунки.

Там світлофори блимають в очах –
Знервована вогнів пересторога,
І тисячі автівок на плечах
Несуть у справах швидкісні дороги.

Як мерехтить строката метушня!
Її потоки завчені і спритні.
І, в небо утікаючи щодня,
Пульсують хмарочосів біоритми.

Тому й спішу додому звідтіля,
У місті я – примхлива полонянка,
Бо я люблю і простір, і поля…
Що ж тут поробиш, як душа – селянка.