Згадалося... Школа. Травень.
Ось-ось розпочнеться літо.
В нас замість буднів навчальних
Збирання кульбаб розквітлих.
Чхали на плани учбові
І підсумкові контрольні:
„Без квітів газон чудовий –
Начальство буде довольне”.
Учні, хлоп’ята й дівчатка,
Маленькі сонця зривали,
Наче табун слоненяток,
Безжально траву топтали.
І квіти ті золотаві
Ставали купкою бруду,
А діти довго стирали
Плями від самосуду.
Чим завинили – не знаю.
Може стремлінням до волі?
Так комуністи в Китаї
Пташок вибивали в полі.
Та диво: за тиждень-другий
Газон в золотих кульбабах.
Забули про глум і наругу –
І дощику, й сонцю раді.
...Коли бур’яном нас кличуть,
Бандерівським диким зіллям,
Кульбабки я згадую вічні
І дух їх незламний і вільний.
Кульбабки
© Copyright: Елена Макарчук, 2015
Свидетельство о публикации №115050306015
Свидетельство о публикации №115050306015
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.