Іванове сонце
Ми тебе не забудем, ясноокий наш син.
Ти дитиною був і для маминих друзів.
Був...То слово страшне... Чом так мало годин
прокувала зозуля для тебе у лузі?
Та неправда !Ти БУВ! Будеш завжди! Ти-є!
У серцях ,що піснями твоіми зігріті..
І над нами зійдеш,так як сонце встає
кожен день,щоб життя дати квітам.
О,подруга моя,присудили тобі
щонайтяжчіі в світі печалі і муки...
Бо немає страшнішого в нашім житті,
чим з дитиною рідною вічна розлука.
Ти пройшла цей рубіж... Не злякають тебе
всі ,віднині такі неважливі,подіі.
Тихо човен печалі в безмежність пливе...
Та Іванове сонце в віках не зайде
! І піснями зігріє всі наші надіі...
28 березня 2015 р
ванове сонце
© Copyright: Евгения Кобикова, 2015
Свидетельство о публикации №115050301932
Свидетельство о публикации №115050301932
Рецензии