Без мала сто років минуло -
Не бачили ми той ганьби!
Аж парубкам нашим ізнову
Пани забривають чуби,
І шлють на кордон воювати -
Стріляти, рубити братів,
Яким не сподобалась влада
Отих новоявних панів.
І знову іде брат на брата,
Сусіда вбиває сусід!
Невже ж весь народ винуватий,
Що транш не в ті банки осів?!
Злобою запнули їм очі -
Не бачать вони, що творять!
І знов у шевченківській ночі
Ридання до неба летять...
Коли ж ви нажертесь, панове,
І влади нап'єтесь своїй?!
Ну дайте ж нам спокій, щоб знову
Був мир на землі на оцій!
Та бачу я, це ще далеко:
Їм довго ділити скарби.
І довго друг друга нам бити
За те, що ми різних раби.
Що ж, аве, могутній цезарю -
За тебе іду помирать.
А ти кредитуй собі харю,
Щоб потім було не впізнать.
Бо як повернуся до дому,
Поранений, хворий - живий,
То кулю останню всаджу я
Тобі, вурдалак, проміж вій!
Почти по Шевченко
© Copyright: Виталий Яковлев Гамбург, 2015
Свидетельство о публикации №115050300100
Свидетельство о публикации №115050300100
Рецензии