Не забути мені ніжний погляд,
Не забути обійми міцні.
Ми стояли посеред кімнати,
І все було неначе у сні.
Не забути Твій запах волосся,
Та шалений ритм серцебиття,
Це було, це мені не здалося –
Це реальні були почуття.
І помилки тут бути не може.
Стовідсотково, як не крути,
Розпізнати все справжнє я можу,
І я впевнений можеш і Ти!
З кожним днем все ставало ясніше,
Прокидались від сну почуття.
Навкруги стало все яскравішим,
Кольоровим робилось життя.
І у цьому я переконався,
Коли раптом з`явилася Ти.
Твої щирі, ласкаві обійми –
Стали променем сонця в пітьмі!
І розтануло серце холодне,
Перемкнулося щось у душі…
Прийшов спокій, а разом з ним легкість –
Не було ще такої весни!
22.04.2015р. (П.М.Б.)
***
© Copyright: Евгений Липницкий Мирошниченко, 2015
Свидетельство о публикации №115050208751
Свидетельство о публикации №115050208751
Рецензии