Співа тихенько мати колискову,
Колиску обережно колиха.
А в тій колисці, щось дуже казкове
З небесними очима вигляда.
Щось дуже ніжне, щось дуже красиве,
Там позіхає і вже майже спить.
Й хоча у неньки вже немає сили.
Вона все ще колише, ще сидить.
І буде поруч ніч усю сидіти.
Співати пісню, ніжно колихать.
Вона вас не дозволить розбудити.
І буде сон міцний обегігать.
Хоча в самої сил нема й втомилась,
Не відійде від вас ані на крок.
Вона завжди за вас лише молилась.
Така їх доля матерів-жінок.
Колискова
© Copyright: Арина Ковальских, 2015
Свидетельство о публикации №115050207918
Свидетельство о публикации №115050207918
Рецензии