…торкається Тихих небес
думок магічне шепотіння…
сповиті мовчанням хмарки
блукають замріяні світом,
і марять, про щось неземне…
хитаючи душу незвично
розводять і зводять мости…
як можна спокійно радіти?
коли невимовні вони –
дзвінки непочатого щастя
ділили живих, неживих,
в’язнили планету з прокляттям…
нехай незнайомі, як сни,
а все ж на жалі натякають…
хіба нам скарбів не знайти?
невже вдачі нас оминають?..
без поклику, мовчки зійшли
видіння розстріляні часом
тиняючись, мимо пішли –
людьми прикидалися нащось…
хмари видiнь...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115050207122
Свидетельство о публикации №115050207122
Рецензии
Як би вони не прикидалися,
Люди розберуться,
Де люди, а де нелюди.
Ким Барссерг 06.05.2015 08:37 • Заявить о нарушении
Люди розберуться,
Де люди, а де нелюди.
Ким Барссерг 06.05.2015 08:37 • Заявить о нарушении
Вдячний Вам за розуміння... А чи розберуться?.. Добра Вам щирого...
Виктор Сурженко 19.05.2015 05:49 Заявить о нарушении
Виктор Сурженко 19.05.2015 05:49 Заявить о нарушении